Остапир Ярослав Вікторович народився 28 травня 1999 року в Кам’янському (до 2016 року – Дніпродзержинськ).
Зростав у родині, де панували любов і взаємна підтримка.
Після закінчення дев’яти класів вступив до Кам’янського енергетичного фахового коледжу, де здобув спеціальність техніка-електрика. У 2018 році певний час навчався у Дніпровській політехніці.
У 2019-2021 роках проходив строкову військову службу, де здобув військову спеціальність водія аеродромних пересувних електроагрегатів.
З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України.
Служив у підрозділі протиповітряної оборони в місті Києві у складі окремої артилерійської бригади Національної Гвардії України, а з 2023 року – у батальйоні «Донбас» 18-ї Слов’янської бригади НГУ. Мав військове звання молодший сержант та позтвний «Дим».
За час служби зарекомендував себе як дисциплінований і відповідальний військовослужбовець, користувався авторитетом серед командування та побратимів. Отримав звання молодшого сержанта та обіймав посаду головного сержанта 3-го взводу 2-ї роти. Бойові завдання виконував на Лимано-Куп’янському та Костянтинівському напрямках Донецької області.
У серпні 2024 року одружився. У лютому 2025 року в родині народився син Матвій.
Серце захисника зупинилося 31 березня 2025 року, у лікарні міста Дніпро від поранень, отриманих 30 березня 2025 року в місті Часів Яр на Донеччині.
Нагороджений відзнакою «Золотий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ генерала О. Сирського, орденом «Хрест Героя», відзнакою Президента України «За оборону України» та посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
За ініціативою побратимів Ярослава, воїни «Бойового Братерства України» вшанували пам’ять про батька та його подвиг, вручивши сину Матвію кулон-оберіг «Батьківське серце».
У нього залишилися дружина, син, батьки та брат.
Похований 4 квітня 2025 року на Алеї Героїв кладовища по вул.Весняній.
QR-код сторінки
