Лейтенант, командир взводу, командир реактивної батареї реактивного дивізіону, командир розвідки 93-ї окремої механізованої бригади ЗС України помер 24 жовтня 2015 року внаслідок важкої хвороби.
Сергій народився у 22 листопада 1983 року в смт. Таромське. Через два роки родина переїхала до Дніпродзержинська. Спочатку у ліцеї НІТ №2, а закінчив – НВК №31.
Сергій був сумлінним учнем, займався спортом, брав активну участь у творчих заходах. У нього було багато захоплень: займався фотографією, випалюванням по дереву, чеканкою, дуже любив техніку, рибалити та збирати гриби. Мав «золоті» руки і велике, добре серце. Постійно приносив додому поранених пташок, худючих кошенят та цуценят.
Сергій Ткаченко потрапив у «першу хвилю» мобілізації. У свої 30 років він мав майже все, про що мріяв: під час навчання у Дніпродзержинському державному технічному університеті отримав професію інженера-електромеханіка, здобув кваліфікацію магістра з електромеханіки, там же закінчив військову кафедру. На момент мобілізації виконував обов’язки помічника депутата Дніпровської районної ради; мав сім’ю, у якій підростала донечка; завжди поруч була мама, яка виховала його сама, яка пишалася гуманністю й мужністю сина… Розчулилась, коли Сергій сказав: «Мам, я піду. А раптом – війна. Ми ж після «воєнки» – теоретики. Нехай нас навчать». Вона благословила сина на складні випробування, єдиного свого сина…
3 квітня 2014 року лейтенант Сергій Миколайович Ткаченко був призваний на військову службу і відразу потрапив до частини, яка брала участь у так званій антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Лейтенанта Ткаченка С.М. призначили командиром взводу реактивної артилерійської батареї реактивного дивізіону у складі легендарної 93-ї окремої Гвардійської механізованої бригади. Лейтенант Ткаченко виконував також обов’язки командира розвідки. А на початку 2015 року йому в якості офіцера-викладача було доручено підготовку чергової «хвилі» мобілізованих у військовій частині в Миколаївській області. Тоді ж, у січні, Сергій застудився і захворів. Стан погіршився настільки, що 23 березня його було доставлено літаком до Головного військово-медичного клінічного центру з етапним лікуванням у різних медичних закладах, але врятувати життя захисника не вдалося.
Нагороджений медаллю учасника бойових дій – ветерана війни, медаллю “Учасник АТО”, нагрудним знаком «93-я окрема Гвардійська механізована бригада» та пам’ятною відзнакою міського голови м. Кам’янського «Захисник України» (посмертно).
Похований на кладовищі сел.Таромське.
